34-та річниця Чорнобильської катастрофи

Робота вчителя історії Порвас Віталії Миколаївни:

https://drive.google.com/open?id=1EIUP_mV7jHDSOKbVoGIRonfk80U2_jpg

Робота вчителя англійської мови Василюк Ірини Володимирівни:

https://drive.google.com/open?id=1EIUP_mV7jHDSOKbVoGIRonfk80U2_jpg

Виховний захід розроблений педагогм-організатором Коваленко Оленою Миколаївною

Чорнобиль... Трагедія... Пам'ять...

Урок пам'яті

Мета.Розширити знання учнів про трагедію віку - вибух на ЧАЕС, розвивати пам'ять, мислення, вміння виразно читати. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.

Епіграф:

Чи знаєш ти, світе,

як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно

моєму народу болить!

Хід заходу

Чорнобиль...Минуло 34 рокb. Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль - це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.

Серед природних і техногенних катастроф, які сталися упродовж історії людства, Чорнобильська займає особливе місце. Вона засвідчує всемогутність і безсилля людини.

Не можна про це не казати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати,

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам'ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

(Лунає сумна мелодія діти запалюють свічки)

Сьогоднішній урок пам'яті - про ті трагічні події.

Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недогледіли її. Погано збудували. Погано й пильнували.

Сталася аварія на атомній станції. Багато земель України стали брудні. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль - тепер велика рана України.

Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім - місто, а згодом - і атомна електростанція.

(перегляд відео Вибух на ЧАЕС)

Улітку у Чорнобилі любили відпочивати багато киян, москвичів, ленінградців.

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хвилини над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум'я.

Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть

Проте в ту саму ніч, з 25 на 26 квітня, відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним.

Першими до реактора за тривогою прибули пожежні з охорони АЕС на чолі з 23-річним начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком.

За ними незабаром прибув і караул з охорони міста Прип'яті, командиром якого був 22-річний лейтенант Віктор Кібенок.

Їх було 28 - пожежних Чорнобиля. Ніхто з них не здригнувся, не відступив; і кожен гідний того, аби про нього говорили, писали, пам'ятали. Про кожного.

(перегляд відео Ліквідація)

(Виразне читання вірша учнем)

Зойкнула Земля чаїним криком:

Сину, вбережи і захисти! -

Вийшла мати із іконним ликом:

Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло Небо, впало крижнем:

Сину, вбережи і захисти! -

Вийшла Жінка з немовлятком ніжним:

Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

І уже ні сина, ані мужа.

Лиш розверсті зорані поля.

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.

Дух і воля. Небо і Земля.

Декілька годин провели пожежні на 4-му енергоблоці.

Життям і здоров'ям сплачено за години неймовірно важкої праці в тому місці, де і через місяці знаходитися можна буде лічені хвилини.

Відвага... Для пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так і тієї трагічної ночі пожежники виконували свою звичайну роботу.

О, ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу.

Запам'ятайте їхні імена. На все життя запам'ятайте:

- Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик

- Герой радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок

- Сержант Микола Ващук

- Старший сержант Василь Ігнатенко

- Старший сержант Микола Титенок

- Сержант Володимир Тищура

Вічна слава героям! Вшануймо їх хвилиною мовчання.

(хвилина мовчання)

(перегляд слайдів)

2020 рік. Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи.

(Інсценівка вірша «Чорнобиль-трава»)

1 уч. Намалюй, - дитина просить, - радість і красу.

2 уч. І малюю я веселку, і квітку, і росу.

З посмішкою на обличчі дівчину в вінку,

І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

1 уч. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

2 уч. Я малюю лист осінній, схилену вербу,

Що спустила свої віти голі до землі.

І ключами в синім небі линуть журавлі.

1 уч. Намалюй мені ще ніжність.

2 уч. Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста,

І метелика, і сонце, й квітку лугову,

І зелену, шовковисту молоду траву.

1 уч. Намалюй, - дитина просить, - намалюй біду.

2 уч. Як її намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву...

1 уч. Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

2 уч. Цю траву зовуть чорнобиль, ця трава гірка.

В ній отрута, смерть і сльози, і брудна вода.

В ній хвороби, сум, неспокій. Це страшна біда.

1 уч. Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.

А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.

2 уч. Так, дитино, намалюю я життя тобі.

І надії намалюю, й мрії голубі.

Намалюю синє небо, чисте джерело.

Намалюю я лелеку, поле і село.

Намалюю віру, розум, доброту й любов.

Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

Чимало років минуло з дня трагедії на Чорнобильській АЕС. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок. Давайте берегти оточуючий світ! Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.

(перегляд відео жива природа)

Розробка вчителя початкових класів Шамченко Вікторії Павлівни

Виховна година - спогад "Чорнобиль не має минулого...»

МЕТА:

• познайомити учнів з трагедією століття - аварією на Чорнобильській АЕС;
• розповісти про ліквідаторів аварії, наголосити про небезпеку аварії для всього живого;
• вчити сприймати чужу біду, чужий біль, як власну;
• розвивати увагу, спостережливість;
• виховувати любов до рідного краю, сприяти формуванню патріотичних почуттів у дітей.

Хід заняття

Є у людей дати: щасливі, радісні, печальні. Здається, що життя складається з цих дат і людина живе з ними все своє життя. Але в історію ввійшла одна дата, яка стала для всіх поколінь українців

« чорною». Це 26 квітня 1986 року. Це День Чорнобильської трагедії.

Чорнобиль - невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали сюди від усюди, щоб набратися здоров'я, подихати цілющим повітрям. У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983-й рік стали до ладу 4 енергоблоки. Приступили до будівництва п'ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип'ять - за назвою тутешньої повноводої річки.Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном над четвертим реактором Чорнобильської електростанції несподівано велетенське полум'я розірвало нічну темряву. Сталася аварія на атомній станції. В ніч на 26 квітня на станції працювало 90 осіб. Всі до одного з честю виконали свій громадський обов'язок. Всі вони знаходилися у зоні високої радіації. Вони мали право відступити, залишити своє робоче місце, але ніхто з них не зробив цього. Люди зробили все можливе, щоб врятувати станцію від руйнування.

Одними з найперших на порятунок прийшли пожежники. В ту ніч вони виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік 2 караулів затулили собою не тільки станцію, але й всю Україну. 6 з них загинули майже відразу. Їхні прізвища повинні назавжди залишатися в нашій пам'яті, це: Володимир Правик, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Віктор Кибенок, Микола Титенюк, Володимир Тишура. Герої Чорнобиля відомі всьому світу, про них написані книжки, їхніми іменами названі вулиці. Серед наших жителів є люди, які також допомагали рятувати світ від катастрофи, це: Повний Микола, Курінний Віктор, що проживають в селі Вишневе. У важких умовах вдалося загасити пожежу. 34 роки тому на ліквідацію трагедії всього людства поїхали з різних куточків України не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції. Всі діяли героїчно, злагоджено, самовіддано, ризикуючи своїм життям заради нас.

Чорнобиль - тепер велика рана України. В цьому році минуло 34 роки з дня трагедії. Але біль не вщухає в людських серцях.

Внаслідок аварії відбулося забруднення великих територій не лише України, але й Росії, Білорусії та й інших країн. Багато земель України стали брудні. На них тепер не можна сіяти, випасати худобу, на заражених землях тепер не можна нікому жити.

Чорнобильська трагедія - вічний біль. Він вчить нас відповідальності. Випробування Чорнобилем проходить кожна людина, не тільки та, що була ліквідатором на ЧАЕС, а й та, яка на секунду задумається над тим, що сталося. Пам'ять про людей, які жили, працювали і ввійшли у безсмертя назавжди залишиться з нами.

Вічна пам'ять загиблим!

Розробка вчителя зарубіжної літератури Брик Майї Пилипівни (використано матеріали мережі ІНТЕРНЕТ)

Тема: «Чорнобиль. Трагедія... Біль...Пам'ять ...»

Мета:

• розширити знання учнів про Чорнобильську трагедію;
• наголосити про потенційну небезпеку радіації, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС;
• вчити застосовувати в повсякденному житті елементарні радіаційно - гігієнічні навички;
• виховувати почуття сприймання чужого болю як свого,загальнонародного горя - як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави;
• розвивати в учнів уміння давати свою оцінку вчинкам, подіям, визначати основний зміст отриманої інформації;
• розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України;
• виховувати почуття поваги і пам'яті до трагічних сторінок України.

Хід заняття

І. Вступна частина

Україна наша неозора, квітуча, співуча, щедра. Україна , що дала світові багато талановитих поетів, співаків, футболістів...

Україна, що в світову історію людства вписала немало визначних відкриттів в різних галузях науки і техніки. Україна, в багато вічній історії якої є немало сторінок повитих смутком і жалобою.

Це - і роки монголо-татарського іга, і роки голодомору, і роки Великої Вітчизняної війни.

Але, ще одна трагічна сторінка в історії України записана чорною барвою в мирні роки. 26 квітня 1986 року став для України трагічним днем. Настільки великою стала ця трагедія, що Міжнародною Організацією Об'єднаних Націй ця трагедія визнана найбільшою за наслідками в другій половині ХХ-го століття. Трагедія , наслідки якої відчула не лише Україна, а й багато держав Європи і , навіть, світу. Ця трагедія - аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Згадуючи трагічні для України дні кінця квітня 1986 року, давайте пригадаємо відомі нам факти про розвиток подій на Чорнобильській атомній електростанції.

26 квітня! В ніч із забуття

Йде страшне створіння - атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема

І уста безмовні, і душа німа.

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків.

Виродок - створіння ціль страшну таїть

Поглина сумління, душі нам двоїть.

Простяга до серця щупальця страшні

І вселяє муки, муки неземні.

Присипляє мозок посвистом глухим

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

26 квітня! Люди не проспіть!

Атомне століття раною горить.

К. Лазаренко

ІІ. Основна частина

· Сторінка «Все почалось...»

Вчитель:

34 роки потому. Україна, місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І ось планове виключення реактору, що тривало 20 секунд. Через декілька секунд, в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто 520 видів небезпечних речовин. Сталася аварія на атомній станції. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль - тепер велика рана України.

Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім - місто, а згодом - і атомна електростанція.

В порожніх селах вітер квилить,

Тополі гне і берези квилить,

Стоять на сонці полини,

Ростуть в городах бур'яни.

З річок веселки воду п'ють

І страшно яблуні цвітуть.

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву - два кольори часу, і тому недаремно пісня, яку ви зараз почуєте, стала символом червоного і чорного кольорів в долі України та її народу.

Наступного дня після аварії на ЧАЕС, в м. Прип'ять радіаційний фон піднявся дуже високо. Якби евакуація була на 1 день пізніше, то всі жителі міста могли отримати смертельну дозу радіації. Всі люди, які знаходилися поблизу радіоактивних уламків більше 15 хв., які утворилися внаслідок вибуху, отримували смертельну дозу радіації, і загинули в той же день.

Якви зрозуміли що таке радіація?

· Сторінка «Правила поводження у забрудненому середовищі.»

Так ось радіація - це небезпечні частинки, і якщо вже сталася така катастрофа, кращій вихід не заходити на ті території. Але зараз проводяться екскурсії і тому потрібно знати правила поводження у забрудненому середовищі. Давайте їх зачитаємо:

• Найперше і найголовніше правило - дотримання чистоти тіла, одягу, приміщення, їжі.
• Неприпустимо їсти немиті овочі та фрукти. Адже вони дозрівають біля дороги, де пил може вміщувати радіоактивні частинки.
• Не можна брати до рота зірвану травинку, билинку, смоктати бурульку.
• Всю обробку їжі треба робити ретельніше: гарно мити у проточній воді, зливати, виварювати та ін.
• Необхідне вологе прибирання, ретельне витирання пилу з меблів підвіконня, зміна взуття.
• Особиста гігієна: ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після вулиці, ополощу вати рот і горло перед їжею, часто мити голову, приймати душ, дбати про чистоту одягу.

3. Сторінка «Зелена аптека».

Учитель:Але якщо так сталося що ви отримали радіацію, то вам на допомогу прийде природа. Існують рослини, які допомагають виводити радіацію з організму людей.

Аптекар Гарбуз. У нього багато цукрози, клітковини. Є кальцій, залізо, мідь, фосфор, що так необхідні для розвинення дитячого організму. Багатий він і вітамінами. Вітамін С зміцнює імунну систему. Вітамін РР виводить з організму радіацію. А вітаміни групи В врівноважують нерви. Наші вчені дійшли висновку - найцінніша найцілющіша дієта для дітей, які живуть на забрудненій Чорнобильською катастрофою території, гарбузова.

А вживання відвару з дубової кори лікує зоб - цю підступну хворобу, яку зараз провокує Чорнобиль. Варто внести в меню і жолудеві коржики - їх печуть на половину з вівсяним борошном.

Тож тепер ви знаєте які продукти потрібно вживати для захисту від радіації

4. Сторінка «Герої Чорнобиля»

Знайшлись люди, які поклали своє життя для забезпечення для нас світлого майбутнього. Зараз їх називають «ліквідатори», «чорнобильцями», «Героями України».

Хто вони?» - запитаєте ви. 28 бійців - пожежників в першу годину після аварії на ЧАЕС, 26 квітня 1986 року. Ці хлопці готувалися до сутички з вогнем, але ніколи не думали, що для деяких з них вона буде останньою.

Особливо відзначилися тоді: майстер спорту СРСР, старший сержант - Василь Іванович Ігнатенко; кандидат у майстри спорту, лейтенант внутрішньої служби - Віктор Миколайович Кібенок; майор внутрішньої служби, начальник варти другої воєнізованої пожежної частини управління внутрішніх справ з охорони ЧАЕС - Володимир Павлович Правик, Логвин Геннадій Леонідович - ліквідатор аварії, старший лейтенант запасу, командир взводу, Кравець Володимир Іванович - ліквідатор 1986 р сержантський складта ін. ціною свого життя герої відвели біду, врятували тисячі людських життів.

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.

23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення - направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.

Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип'ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум'я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

Під час гасіння пожежі на ЧАЕС, В.П.Правик отримав високу дозу опромінення і загинув.

Лейтенанти - хлопці непохитні,

Молоде, вогненне покоління.

Ви, як пам'ять у тривожнім світі

Раду незнищенного коріння.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум'я шугали

Не до подвигів і не до звершень

Ви ж собою людство заступали.

Та серця, мов кремені, не вгасли

Залишались іскрами на тверді

Тільки жити - в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісню родоводу.

А лишилась вірності присяга.

Батьківщині. Матері. Народу.

Указом Верховної Ради , йому посмертно присвоєно звання «Героя Радянського Союзу».

· Хвилина мовчання.

Учитель:Давайте вшануємо пам'ять тих людей, які ціною свого життя і здоров'я виконали свій обов'язок, і захистили людство від згубного впливу, хвилиною мовчання.

Учитель:

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко

Бо Чорнобиль - трава - не полин.

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.

Чом не просиш у Бога здоров'я для діток своїх?

Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю

Якже ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка...

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,

І петля радіації стягує шию твою

Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

6. Сторінка « Пам'ять про Чорнобиль»

Герої Чорнобиля відомі всьому світу. Їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки.

Я б хотіла вам прочитати статтю 2014 року про участників ліквідації ЧАС ,саме нашого краю, міста Каховка.(матеріал газети «Каховские новости»

«26 апреля 1986 года, когда произошла авария на Чернобыльской АЭС, около 90 тысяч человек были привлечены к устранению ее последствий. Среди них - и 300 жителей Каховки.

По данным 2014 года в нашем городе проживает 215 человек, которые определенным образом связаны с этой трагедией либо же ее последствиями. Ко Дню чествования участников ликвидации на Чернобыльской АЭС мы решили пообщаться с тем каховчанами, кто воочию видел ужас данной трагедии

Герои-ликвидаторы

Григорий Кузьменко сделал свой вклад в решение проблемы мирового масштаба. После того, как на атомной станции случилась авария, радиоактивные вещества распространялись так далеко, что ограничиться просто ликвидацией аварии было нельзя. В связи с этим было принято решение построить саркофаг. Именно с этим и была связана работа нашего земляка.

Он рассказывает, что перевозил людей, которые строили саркофаг. Когда работники, в том числе из нашего города, занимались строительством защитного сооружения, их поселили в общежития. Здания предварительно очистили от радиации и поселили туда рабочих. Всех хорошо кормили, одевали. Однако строителей мучила радиация, ведь даже если их временные жилища и очистили от нее, во время работы они все равно получали большую дозу облучения. Кровь, идущая из носа, - была не редкостью. И не самым страшным последствием.

Константин Ивашко также живет в нашем городе. В то время, когда произошла авария, он работал в правоохранительных органах. После взрыва реактора весь город Припять и еще 10 км вокруг него - сделали огражденной территорией. Неведомственная охрана, в которой стал работать и К. Ивашко, осуществляла контроль над тем, чтобы никто посторонний не посещал этот город. Тогда очень много вещей, в том числе ценных, осталось в домах Припяти. И чтобы все это не вывозилось, нужно было охранять территорию города от мародеров.

Константин один из тех, кто, можно сказать, пострадал зря. Со временем охрану сняли, и сколько после этого было украдено вещей и продано людям, которые и не догадываются, что их покупка дарит им немалые дозы радиации, - остается загадкой.

Пострадавшие от аварии

Александр Кухарчук не получил статус участника ликвидации. Он один из каховчан, которые пострадали из-за этой аварии. Он был военнослужащим, служил в части, которая была расположена неподалеку от Припяти, в поселке, которого сейчас уже нет. После аварии военную часть эвакуировали не сразу. Александр со своими товарищами отслужил в радиоактивной зоне еще полтора месяца. «Хотя милиционерам, которые там патрулировали, дали звание участников ликвидации, а нам сказали, что мы пострадавшие», - рассказывает он.

Начиная с года аварии, 14 декабря отмечается День чествования участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС. Именно в этот день население узнало о том, что строительство саркофага завершено и радиоактивные выбросы больше не будут вредить человечеству. Хотя на самом деле, мы до сих пор не избавились от последствий. Во время работ по локализации аварии, строительству саркофага пострадало множество людей. А радиоактивные вещества, которые распространились на большие расстояния, отложили свой след на их здоровье.

Сейчас герои из нашего города живут, так же как и все обычные пенсионеры. Льготы и помощь, которые предоставляет государство, не могут компенсировать утраченное здоровье. Статус ликвидаторов не очень- то помогает им в их не легкой жизни.»

ІІІ. Заключна частина

Ніколи не забувайте тих людей, які пожертвували своїм житіям заради нашого блага... Шануйте їхню пам'ять!

Хай стане мир міцніший у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль - попередження набат,

Його уроків людство не забуде!

Використана література:

• https://5ka.at.ua/load/ekologija/chornobil_ta_jogo_naslidki_stattja/18-1-0-7910
• https://site-logvinenko.webnode.com.ua/products/linijka-byut-trivozhnim-nabatom-dzvoni-chornobilya/
• https://ukrreferat.com/chapters/pedagogika/chornobil-ne-mae-minulogo-chasu-scenariy.html
• https://vishnevetska.webnode.com.ua/news/l%D1%96teraturne-kolo-chornobil/
• https://kahovka.ks.ua/rauon/1333-smt-novovoroncovka-na-teritoryi-rayonnoyi-sluzhbi-dsns-vdkrito-znak-geroyam-lkvdatoram-nasldkv-avaryi-na-chaes.html

Презентацію підготувала Конопатенко Людмила Іванівна, вчитель початкових класів

https://drive.google.com/drive/u/0/folders/1EIUP_mV7jHDSOKbVoGIRonfk80U2_jpg 

Розробка вчителя початкових класів Луб*яної Галини Борисівни

Тема. Тривожні дзвони Чорнобиля. (Хвилини роздумів і пам'яті).

Мета. Дати дітям зрозуміти, що людське життя - тендітна річ, яку можна розбити, понівечити одним неправильним рухом.

• Пояснити, що самі люди є винуватцями трагедій на землі.
• Виховувати патріотичні почуття до людей, які ціною свого життя захищали нас від невидимої смерті.
• Виховувати в маленьких серцях почуття подяки до героїчних вчинків простих людей.

Форма проведення. Повідомлення інформації (хвилини роздумів та пам'яті).

Минуло 34 рокiв, а чорний день Чорнобильської трагедiї продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої землi. Цей день не минув безслiдно, вiн розплодив по свiту багато трагедiй; вiн буде завжди об'єднувати всiх одним спогадом, однiєю печаллю, однiєю надiєю.

Уже давно вiддзвенiли чорнобильськi дзвони, а ми все ще пам'ятаємо тих, хто пiшов у вогонь, - вони увiйшли у стогiн i душу, болем зчорнену до дна:

Рахунок буде 904. Всiх поiменно у незабуття.

I буде суд, який поверне вiру,

Та не поверне молодi життя.

Хто квiтень наш отак пiдступно зрадив,

Що стiльки горя, аж рида весна?

I хто тепер такiй бiдi зарадить?!

Щоб жив Днiпро i щоб жила Десна.

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву - два кольори часу.

"З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами.

Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км.

На вершині його утворилась світла куля, яка начебто засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь".

Коли молоді пожежники, котрі першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації були ще живими, журналісти запитували у них: "У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?"

Так, у даній ситуації вони могли тимчасово відійти до підходу підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть і не подумав, тому що вони - воїни, бійці з пожежею, вони ступили в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.

Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народяться після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

Йод - 131, цезій - 134, 137, стронцій - 90, плутоній - 239, плутоній - 240. Весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.

А на квітучий українській землі з'явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

У цьому році ми, як уже говорилося, відзначаємо річницю тих страшних чорнобильських подій. Але це не свято. Це зовсім інша річниця, яка не терпить фальші, показухи, надуманості. 26 квітня - це день, коли кожна людина повинна поставити перед собою такі питання: Хто я? Для чого я живу на світі? Як живу? Як дію? Чим можу допомогти іншій людині, яка потребує моєї допомоги? Адже сама природа зробила нам застереження: люди, не будьте байдужими, жорстокими, безпечними, пам'ятайте, що доля планети, доля всього людства, наше з вами майбутнє у ваших руках.

Подумай над цим. тут...